Reviews by blockade_billy

Ну не знаю, ніби й непоганий альбом, але з пісень прям сподобалась тільки my october symphony.

Хз, такий собі прямолінійний рамонсоподібний панк (або поп-панк?). Нормальна музика, але я таке ніколи не слухав особливо.

3.5

Мабуть єдиний альбом Боуі, який справді мені подобається.

Класика, маю на вінілі.

Не знаю, все звісно стильно, але якось воно залишилось в тому часі. Мені подібні жанри інколи в настрій заходять, але весь цей готік-рок (тайп о негатів не рахуємо, це окрема штука), естетично мабуть все ж не моє.

Якраз нещодавно слухав. Ідеальний альбом, неймовірно стильний гурт, хз що додати. 4.5, але тут можна і 5 поставити.

Я погано знайомий з сольними вутенг альбомами (окрім одб, сольнік якого це один з моїх улюблених хіп-хоп релізів взагалі), але я дуже люблю стиль читки метод мена, а також його тембр загалом. Плюс тут ще фірмовий продакшн різи, такий трохи мрачний. Коротше все клас, мені сподобалось, тільки обкладинка жахлива.

Як історичний екскурс це було цікаво. Музично - не дуже, залишив собі пісню Mule Skinner Blues. Загалом 2.5

Альбомам Ніни Сімоне менше 4 ставити не можу.

Це для мене прям відкриття, не шарив абсолютно цей гурт і попадання можливо не ідеальне в мій смак, але близько до того. Я ще подивився що в них є цікавий більш ранній матеріал (3 ЕР), так що буду досліджувати.

Щось таке абсолютно ніяке. Дефолтний поп-рок 80х. Сподобалась хіба що пісня Unmade Love.

Її музика мене ніяк не чіпляє.

Якось нудно і дефолтно дуже.

Я розумію історичну цінність цього концертника, але мені слухати було дуже нудно, особливо першу частину. Не люблю тембр Ділана та його манеру співу, але коли все це з бендом, то ще якось норм. Тому 2.5.

Люблю цей альбом, є на вінілі. Я загалом не те щоб фанат хіп-хопа 80х, але грандмастер флеш це виключення, та і однойменний трек це така класика, що аж Філ Коллінс ріпофнув сміх в пісню дженезіс Mama.
3.5, але тут поставлю 4.

4.5, але все одно поставлю 5, бо гурт унікальний, а на цьому альбомі ще є одна з їхніх найкращих пісень, тобто blueprint. Мені дуже подобається як пішов творчий шлях фугазі після репітера, бо там такі альбоми, де ніби й нема хітів, але все дуже й дуже цікаво. Втім саме цей альбом ніби як вважається їхнім кращим релізом і з цим сперечатись важкувато. Хоча аргумент я все одно люблю більше!

Типовий якісний альбом Адель, є пару мегахітів типу хелло, є просто якісний філлер. Мені загалом воно дуже рівно, але пару пісень сподобались - I Miss You та Sweetest Devotion.

Не мій гурт, але я розумію в чому шарм моторхед та їхнього прямолінійного та навіть дещо тупорилого (в гарному сенсі) року. Якщо і слухати цей гурт, то мабуть у концертному варіанті, як тут. В принципі норм, хай буде 3.

Скажу відверто - мені не сподобалось. Особливо все де є вокал. Я розумію що Іно легенда і все таке, але ні.

Це все ще супер класика, жодної слабкої пісні. Як би я не відносився до їхньої позиції, музично це геніально.

(але за позицію півбала зніму)