Reviews by blockade_billy

Знав звідси only love can break your heart (звісно), решта альбому теж доволі цікава місцями.

З одного боку цей альбом дуже британський, тут дуже і дуже сильно відчувається вплив бітлз, а десь навіть критики й порівнюють його з сержантом; а в якомусь сенсі відчувається вплив взагалі всієї психоделічної музики, мені, наприклад в останній 17-хвилинній пісні Cop Shoot Cop чується Can. Ну і загалом це все весело, приколи з губною гармошкою сильно нагадують те що потім 20 разів переюзали кінг гізард. Але все ще зловив себе на відчуті, що саме пісень мені тут не вистачає, хоч форма і цікава. Альбом досить часто для мене переходить в якийсь фоновий режим.
З пісень найбільше подобаються Come Together і власне Cop Shoot Cop.

Цей альбом я і тоді не полюбив (було враження що каньє дізнався про дез гріпс - яких я теж не люблю - і намагався щось подібне зробити). Після мого улюбленого MBDTF цей альбом був для мене розчаруванням. Слухати зараз нема бажання тим більше.

Сольна класика від Маккартні, тут є прям мегахіти типу let me roll it або mrs vandeblit, а також моя, мабуть, улюблена пісня з його сольної творчості - bluebird.

Сольна творчість сера Пола це цікава штука, я нещодавно ще слухав Ram, теж альбом який заслуговує уваги, як приклад.

Я дуже люблю Коена, але оцей його електронний період мені взагалі не йде і ніколи не йшов. Постарішав цей звук погано, як на мене. Досі не розумію чому цей альбом є одним з найпопулярніших у Коена. Звісно тут присутній його фірмовий шарм та харизма, а також класні тексти, але чисто музично мені це не подобається.

Доволі цікавий альбом. Я Тіма Баклі знаю по більш фолковому періоду, а тут і вібрафон і якісь джазові референси - не очікував трохи.

Тут особливо нічого і сказати

Альбом, який постійно піарили в журналі "класік рок" як ледве не найкращий альбом евер і ось власне в часи коли я цей журнал купував (себто мої роки в університеті) я намагався слухати.

Disraeli Gears це для мене з тих альбомів, про які я нічого поганого не можу сказати, але й сказати що мені подобається - теж не можу.

Прикольно, що оцей доволі простий звук\продакшн цього альбому найкраще як dry і не опишеш. Сухі гітарки, чіткий бас, все таке ніби слухаєш гурт який грає на репетиційній базі. Але в гарному сенсі, мені це тут подобається.
З дискографії пі джей харві для себе особисто я обрав би щось більш пізнє, але тут впевнені 3.5

Наче й ок гурт і музика непогана, але якось надто фоново для мене пройшло.

Це класний гурт і альбом з купою хітів. Вчора послухав з великим задоволенням.

Абсолютно не мій гурт, я навіть не можу якось описати цю музику, настільки вона для мене абстрактна.

Тут буде вся дискографія Боуі, я впевнений.

Це гарний альбом з безліччю хітів, перші 5 пісень настільки високого рівня, що тримати цю планку далі важкувато й альбом очікувано просідає під кінець.

Загалом - все ще люблю. Знаю що люди хейтять колдплей, але я цей хейт ніколи не розумів.

Тут нічого додати до 5 зірочок.

Я не великий прихільник хіп-хопу нульових, втім цей альбом має якусь позитивну енергетику. Слухати були приємно.
3.5

Черговий британський альбом з 80х по квоті цього списку. Друга пісня прям сподобалась, але все інше - зовсім ні. Послухав і забув.

Класика батяроку, треба визнати що тут майже нема прохідних пісень. Пам'ятаю як вперше почув child in time (у себе на районі, у дворі, мій кент виніс диск з цим альбомом і ми сиділи слухали) - мене сильно вразив вокальний діапазон Гіллана. Але згодом, коли я слухав вже більш уважно мене, по-перше, завжди бісив звук і продакшн, а по-друге - й самі пісні якось почали подобатись сильно менше.
Треба сказати що період Ковердейл-Хьюз мені зараз заходить набагато більше.

Колись давно я дізнався про цей гурт з каналу ентер мьюзік, де розповідали саме про цей альбом. Але гаражний рок потім змінився на майже поп-музику (втім непогану), навіть на концерті був колись.

Не можу сказити що Kings of Leon для мене постарішали добре, якось я зовсім розлюбив їхню музику, що ранню, що пізню.

Кросбі послухали, послухаємо і Стіллза (до цього якось не доводилось його сольне слухати). Ну таке, нічого особливого, якщо чесно. Типовий РОК тих часів.