Reviews by blockade_billy

Все що Бйорк випускала після дебюту мені йде важко. Дуже поважаю її як артистку, але саме музично важко. З Vulnicura теж було так, але дві пісні прям сподобались - Lionsong та Atom Dance.

Вперше я дізнався про Телоніуса Монка десь на першому курсі університету. Тоді модним був Муракамі, я багато його читав, а також починав занурюватись у джаз. Мені трапилась книга "джазові портрети" (звісно ж російською) і звідти я дізнався про багатьох класиків. На все життя запам'ятав як Муракамі описав там Монка - "він грає наче хтось розколює лід на маленькі шматочки" (цитата неточна, але суть така). І оці монківські акорди я відтоді уявляю саме так.
А альбом шикарний.

Поважаю пет шоп бойз, місцями не дуже класно постарішав сінті-саунд, але в мене є певні ностальгічні відчуття коли я чую їхню музику, тому альбом послухав з задоволенням.

Боуі це не моя чашка чаю, скільки не намагався його слухати.

З усіх альбомів 60х, що були у цьому списку, Black Monk Time був найцікавішим для мене (принаймні поки що). Перша пісня взагалі майже панк.

Дуже люблю краутрок (і косміче) у будь-яких його проявах, в тому числі і крафтверк. І хоча я, мабуть, скоріше оберу ближчий до сучасної музики тур де франс, TEE це теж клас, слухаю з задоволенням.

З усіх джазових декад 70ті та 80ті мабуть подобаються мені найменше. Звісно ж Хербі Хенкок це легенда, а конкретно цей альбом - класика, але я не фанат фьюжну і слухає таке нечасто, переважно фоном.

3 з 5

Дуже кайфовий запис - ідеальний мікс ска, реггі та даб музики, правильний саунд, політичні тексти.

Ще один класичний гурт, який я так і не полюбив. Мені здається що навіть сольніки Веллера мені заходили більше.
Сподобалась остання пісня, Scrape Away. А так пройшло фоново більш.

А це гарний фолковий Ніл Янг. Приємний альбом.

Несподівано прям сподобалось мені. Гарна музика, хітова та навіть різнопланова місцями.

Був в мене період прям фанатіння по The National і навіть колись я обнімався з вокалістом (було дуже душевно) на концерті.

Але мало було в моєму житті гуртів, до музики яких я охолонув би настільки сильно наскільки це трапилось з National. Все ще звісно люблю певні їх пісні, як, наприклад, mr november (не з цього альбому), але загалом я став якось розуміти чому цей гурт деякі люди хейтять.

Не дуже викупаю цей альбом

Черговий кантрі альбом, мені не сподобався.

Є щось таке у музиці біч бойз, що важко артикулювати. Мені цікаво до них повертатись інколи, хоча не зовсім прям мій стиль.

Продовжуючи тему улюблених концертних альбомів - цей входить в мій персональний топ-10. Young man blues!

Це клас, ранній Нік Кейв, крейзі енергетика.

Слухали сольне, тепер спільний альбом. А далі ще мабуть буде КСН енд Янг.

Не знаю, це класика, не можна сказати що тут щось не так. Але я таке майже не слухаю, тому суб'єктивно вище 3 поставити не можу.

Скажу чесно - вперше послухав цей альбом повністю. Не знаю що й сказати, дефолтна музика, пару пісень окей, все інше абсолютно фоном пройшло. Головна пісня звісно супер хіт, але сприймати її якось об'єктивно доволі важко.

Як на мене, то абсолютно звичайний альбом, якщо не сказати посередній. Можливо я просто не великий прихильник Моріссі.